1.Літню спеку змінила вже свіжість осіння,
День коротшим щоразу стає...
Відчувається в грудях сердечне тремтіння,
Бо навчання пора настає .
2.Знову дзвоник до школи, за парти покличе,
Відкриваючи нові знання.
Комусь вперше, комусь по-набридлому звично,
Дні шкільні - вихідні замінять.
3.А батьків молитви вас до шкоди провадять,
Сам Господь захистить від спокус.
Віра в серці й надія ніколи не зрадять,
І любов’ю огорне Ісус.
4.Довіряйте Христу, наші діточки милі,
І моліться щоденно Йому,
Не залишить Він вас, у спокусах дасть сили,
Відповість на всі ваші : «Чому?»
5.Слово Боже щоденно з бажанням читайте,
В Ньому мудрість, поради для вас,
Бути прикладом ближнім у школі старайтесь,
Кожну мить, кожен день, кожен час.
6.Пам’ятайте завжди, що ви є християни,
Де б знаходитись вам не прийшлось...
Не чиніть один одному болі та рани,
Вас завжди бачить з неба Христос!
7.Розкажіть своїм ближнім про ласку Господню,
В школі - свідками будьте Христа .
Прославляти Його, як в зібранні сьогодні,
Хай не втомляться ваші уста.
8.Хай світильники ваші ніколи не гаснуть,
Будьте світлом завжди для людей,
Хай добро розростається в серденьку рясно,
Й зло в нім місця нехай не знайде.
9.Пам’ятайте, що все пожинати прийдеться,
Чи то добре, чи зле воно є,
Легковажно життя не провадьте, а серце
В руки Божі віддайте своє.
10.Як минулі роки, й цей пройде рік навчальний,
Залишаючи спогади лиш...
Щоби добрі бажання здійснились реально,-
Допомогу у Бозі черпайте скоріш.
~ДЛВ~
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Слезинка - Людмила Солма *) Примечание:
*из стихотворения Темура Варки "Имя капли":
"Никто не спросит
звали каплю
как."
**Бог миловал - умягчением мой души... скупой слезинкой - соль обиды исторглась, вымыло её нежданной слезой и на чужое нарочито-желчное зло, как ни больно было - от ситуационной незаслуженности (по расхоже-житейской пословице, с которой смыслово никак уж не могла бы душой согласиться: "не делай никому добра, не получишь и зла...", не благодарности ведь ради откликаемся мы зачастую на нужды ближних наших, а от нашего неравнодушия и сопереживания... ну, а в личных бедах своих люди зачастую бывают эгоистичны - невольностью злобы на весь белый свет - да на таких и обижаться ведь грех... вот раздражением-то и не ответилось мне - простила я обидчику с грестным пониманием, что Бог ему судья... он и так ведь судьбою обижен... потому-то чужая злоба и "свернулась" лично для меня в несущественность - его "нуля"... обида не иссушила моей души - слезы и очистили её от этой боли)
***чужое понравившееся фото - иллюстрация взята из Интернета:
Имярек авторства, к моему искреннему сожалению, не знаю...
